В мене багато нових рішень, думок та емоцій. На днях заповнювала анкету "про рік," і там було чудове питання, на яке я відповіла, "БОГ ЙОГО ЗНАЄ," - "як я можу ефективніше керувати своїм часом?" Це питання мого розпачу, та саме після такої відвертої відповіді на нього - до мене стали доходити відповіді...
У п'ятницю я трохи розійшлася емоційно та до мене дійшло ще одне нове рішення. Питання з грою за Сансою Старк вичерпано. Без полягання на цей прототип, я би могла не дожити навіть до повномасштабного вторгнення, але в тому й суть - я жила за ним майже 5(!) років. Це як 5 років ганяти одного й того самого коня через найскладніші місцевості, адже цей персонаж таки провів мене через низку найскладніших моментів. Бути тихіше, мудріше, терпеливіше - як же сильно це вганяло мене містами в депресію, але як же багато це мені дало. Тож зараз, я не сдаюся, не сдаю Сансу Старк, я просто даю їй відпочити. Даю відпочити своєму Розуму.
Навряд чи далі можна дати дорогу Серцю (Джейме), ще зовсім не ті обставини, але можна вивести вперед Даєнеріс - свою Душу. За часи існування цієї концепції, я в принципі жила тільки за принципами Санси Старк, бо дуже набідокурила перед тим через те, що асоціювала з Джейме та Даєнеріс. Сподіваюсь, за п'ять років таки я змогла набрати хоч трохи сталості та врівновеженості, щоби дати волю Душі зараз та скористатися її сильними сторонами. В данному випадку - мені потрібен напір. І ситуація саме такою й здається - що не знаєш, чим взагалі можна допомогти, але віриш у диво, що якось та зможеш.
Мені потрібен напір, щоби зруйнувати постійні проблеми та мені потрібне диво, щоби змінити те, що давно не змінюється. Тому я така зараз трохи остервеніла та радикальна. Не уявляю, як, але я точно зможу зробити бодай щось.
