Ні-ні-ні, я цю тему доб'ю. З вечора відкладаю /просто/ відповісти на два питання - що я хочу і що я можу дати у стосунках (чоловікові).
В мене через те і пожиттєва пауза в стосунках - тому що я майже ніколи не можу дати те, що хочу. Тож, напевно, треба це переосмислити.
Що я хочу давати:
- свою компанію, хоч на прогулянці, хоч на будівництві, хоч в ресторані, я за все
- розуміння та підтримку, і в моєму випадку це об'єктивно перше, що притягує людей
- або толерування, або піджопник - я вмію мотивувати, якщо людина мені до душі
- абсолютну естетичність довколишнього середовища (бонус: супергігієничність)
- підтримання спілкування з оточенням партнера
- мене об'єктивно мало що відвертає в сексі і в мене сексі-образ в принципі
- хотілося б ще вміти вишукано готувати та мати змогу дарувати дорогі подарунки, як я люблю
Що я можу: майже нічого з названого. Тому що треба працювати, заробляти гроші, доглядати за собою, це все час-час-час, енергія-енергія-енергія. Плюс, мені досі боляче ось так просто почати займатися сексом, тому що ніколи не було довготривалого партнера, якому б я довіряла, то ж я можу бути в цьому плані самою несамовитою і тд, але кралі на одну незабутню зустріч з мене об'єктивно не вийшло і як би це не йшло всупереч моєму тому самому образу - мене це не обходить. Я хочу стабільного партнера з максимальним рівнем взаємоповаги. Тому що нащо мені кидати все і присвячувати людині або її оточенню свій ресурс, якщо вона мене не поважає? От є така відома фраза Даєнеріс, "Знаєте, що мене тримало увесь цей час? Віра. Віра в себе," так от сьогодні в мені відгукнулось майже те ж саме - за будь-яких складнощів, мене тримала моя корона на голові, я її не усвідомлювала, але вона була. Це не та корона, з якою я очікувала більшого від інших, це та корона, з якою я очікувала більшого від себе, і саме тому вона мене провела скрізь усі шляхи. Тож, так, мені наразі максимально соромно, що в мене не вистачає грошей на себе, щоби насолоджуватися вільним часом і постійно виглядати прекрасно, бо навіть для походу в кіно я збираюся дві години, але я над цим попрацюю. Можливо, треба відступити від роботи, і стати залежною від чоловічої сторони - але я це елементарно не уявляю. А чекати, поки я вирулю з заробітком та доглядом за собою - я вже морально втомилася, тому офіційно і заявила - що не хочу зараз відносин. Я офіційно не хочу принизливого відчуття, що я щось не встигаю, виглядаю не дуже, або не можу собі щось дозволити. Ось так.
